Текст та сітка до конкурсу "Скласти кросворда"

Текст та сітка до конкурсу "Скласти кросворда"

До конкурсу «Скласти  кросворда».

Сьогодні Ви знайомитеся з рекомендаціями до конкурсу «Скласти кросворда» . З цього тексту загодя вибираємо всі слова , які складаються з 5-х букв ( У основному конкурсі треба вибрати слова з 4-х та 7-и букв).  З цих слів складаємо кросворда. Сітка для нього така :

		1		2
	3
	4

Три слова беремо з тексту, наведеного нижче і одне з любого словника. Слово з тексту береться без змін ( частина мови,  відмінок - значення не мають).  Слово з словника повинно бути : іменником , називного відмінку, однина.

Критерії відбору – для кожної букви додається її вага. Треба вибрати такі слова , сума ваги за букви буде максимально можливою.

Оцінка букв

3	А	Б	В	Г	Ґ	Д	Е	Є	Ж	З	И
2	І	Ї	Й	К	Л	М	Н	О	П	Р	С
1	Т	У	Ф	Х	Ц	Ч	Ш	Щ	Ь	Ю	Я

У основному конкурсі буде інша сітка та інша вага букв.

Народження Персея

У царя Аргоса Акрісія, внука Лінкея, була дочка Даная, яка славилася своєю неземною красою. Акрісію було провіщено оракулом, що він загине від руки сина Данаї. Щоб уникнути такої долі, Акрісій збудував глибоко під землею з бронзи і каменю просторі покої і там замк-нув свою дочку Данаю, щоб ніхто не бачив її.
Але великий громовержець Зевс покохав її, проник у підземні покої Данаї у вигляді золотого дощу, і стала дочка Акрісія дружиною Зевса. Від цього шлюбу народився у Данаї чудовий хлопчик. Мати назвала його Персеєм.
Недовго прожив маленький Персей зі своєю матір’ю в підземних покоях. Одного разу Акрісій почув голос і веселий сміх маленького Персея. Він спустився до своєї дочки, щоб дізнатися, чому чутний в її покоях дитячий сміх. Акрісій здивувався, побачивши маленького чудового хлопчика. Як злякався він, довідавшись, що це син Данаї і Зевса. Відразу згадалося йому провіщення оракула. Знов довелося йому думати, як уникнути долі. Нарешті Акрісій звелів зробити велику дерев’яну скриню, замкнув у неї Данаю і сина її Персея, забив скриню і наказав кинути в море.
Довго носилася скриня по бурхливих хвилях солоного моря. Загибель загрожувала Данаї і її синові. Хвилі кидали скриню то в один, то в другий бік, то високо здіймали її на своїх гребенях, то спускали в безодню моря. Нарешті хвилі пригнали скриню до острова Серіфу (Один з Кікладських островів в Егейському морі). В той час на березі ловив рибу рибалка Діктіс. Він тільки-но закинув у море сіті. Заплуталася скриня в сітях, і разом з ними Діктіс витяг її на берег. Він відкрив скриню і, на своє здивування, побачив у ній надзвичайної краси жінку і маленького чудового хлопчика. Діктіс відвів їх до свого брата, царя Серіфу, Полідекта.
Виріс при дворі царя Полідекта Персей і став сильним, струнким юнаком. Як зоря, сяяв він серед юнаків Серіфу своєю божественною красою, ніхто не був рівний йому ні вродою, ні силою, ні вправністю, ні мужністю.

Персей убиває горгону Медузу (Міф про горгону Медузу)

Полідект замислив насильно взяти собі за дружину прекрасну Данаю, але Даная ненавиділа суворого царя Полідекта. Персей заступився за свою матір. Розгнівався Полідект, і з цього часу він думав тільки про одне — як згубити йому Персея. Кінець кінцем жорстокий Полідект вирішив послати Персея по голову горгони Медузи. Він прикликав Персея і сказав йому: (Міф про Персея, Міф про горгону Медузу, Міф про Андромеду)
— Якщо ти справді син громовержця Зевса, то не відмовишся зробити великий подвиг. Серце твоє не здригнеться ні перед якою небезпекою. Доведи ж мені, що Зевс — твій батько, і принеси мені голову горгони Медузи. О, вірю я, Зевс допоможе своєму синові!

Гордо глянув Персей на Полідекта і спокійно відповів:
— Добре, я здобуду тобі голову Медузи.
Вирушив Персей в далеку путь. Йому треба було досягти західного краю землі, тієї країни, де панували богиня Ніч і бог смерті Танат. У цій країні жили і жахливі горгони. Все тіло їхнє вкривала блискуча й міцна, як сталь, луска. Жоден меч не міг розрубати цю луску, тільки вигнутий меч Гермеса. Величезні мідні руки з гострими сталевими пазурами були у горгон. На головах у них замість волосся ворушилися з шипінням отруйні змії. Обличчя горгон з їх гострими, як кинджали, іклами, з губами, червоними, як кров, із палаючими люттю очима, були повні такої злості, були такі жахливі, що на камінь обернеться кожний, хто хоч раз поглянув на горгон. На крилах із золотими блискучими перами горгони швидко носились у повітрі. Горе людині, яку вони зустрічали! Горгони розривали її на шматки своїми мідними руками і пили її гарячу кров.
Тяжкий, надлюдський подвиг мав зробити Персей. Боги Олімпу не могли дати загинути Персею, синові Зевса. На допомогу йому з’явився бистрий, як думка, посланець богів Гермес і улюблена дочка Зевсова — войовниця Афіна. Афіна дала Персею мідний щит, такий блискучий, що в ньому, немов у дзеркалі, відбивалося все; а Гермес дав Персеєві свій гострий меч, що рубав, як м’який віск, найтвердішу сталь. Вісник богів указав юному героєві, як знайти горгон.
Довгий був шлях Персея. Багато країн пройшов він, багато бачив народів. Нарешті дійшов він до похмурої країни, де жили старі грайї. Одне тільки око і один зуб мали вони на всіх трьох. По черзі користувалися вони ними. Поки око було, в однієї з грай, дві інші були сліпі, і видюща грайя вела сліпих безпорадних сестер. Коли ж, вийнявши око, грайя передавала його по черзі другій, всі три сестри були сліпі. Ось ці грайї охороняли шлях до горгон, тільки вони самі знали його. Тихо підкрався до них (за порадою Гермеса) в пітьмі Персей і вирвав в однієї з грай чудесне око саме в ту мить, коли вона передавала його своїй сестрі. Скрикнули грайї з жаху. Тепер вони всі три були сліпі. Що мали робити вони, сліпі й безпорадні? Почали вони благати Персея, заклинаючи його всіма богами, віддати їм око. Вони ладні були зробити все для героя, тільки б він повернув їм їхній скарб. Тоді Персей зажадав у них за те, що поверне їм око, вказати йому шлях до горгон. Довго вагалися грайї, та довелося їм, щоб повернути собі зір, указати цей шлях. Так узнав Персей, як потрапити йому на острів горгон, і швидко рушив далі. Прийшов Персей до німф. Від них дістав він три дарунки: шолом володаря підземного царства Аїда, який робив невидимим кожного, хто його одягав, сандалі з крилами, за допомогою яких можна було швидко літати в повітрі, і чарівну торбину: ця торбина то розширялася, то стискалася, залежно від розміру того, що в ній лежало. Взув Персей крилаті сандалі, надів шолом Аїда, перекинув через плече чарівну торбину і швидко понісся в повітрі до острова горгон. (Міф про Персея, Міф про горгону Медузу, Міф про Андромеду)
Високо в небі нісся Персей. Під ним стелилася земля з зеленими долинами, де срібними стрічками вилися ріки. Міста виднілися внизу, в них ясно виблискували білим мармуром храми богів. Вдалині височіли гори, вкриті зеленню лісів, і, як алмази, горіли в променях сонця їх снігові вершини. Вихором несеться Персей все далі й далі. Він летить так високо, як не злітають і орли на своїх могутніх крилах. Ось блиснуло вдалині, як розтоплене золото, море. Тепер над морем летить Персей, і шум морських валів ледве вловимим шелестом доноситься до нього. Ось уже не видно землі. На всі боки, скільки сягає зір Персея, розкинулася під ним рівнина вод. Нарешті в блакитній далині моря чорною смужкою з’явився острів. Це острів горгон. Щось нестерпним блиском сяє в променях сонця на цьому острові. Нижче спустився Персей. Мов орел, ширяє він над островом і бачить: на скелі сплять три жахливі горгони. Вони розкинули свої мідні руки, вогнем горять на сонці їхня сталева луска і золоті крила. Змії на їхніх головах ледве ворушаться у сні. Швидше відвернувся Персей від горгон. Боїться побачити він грізні обличчя — адже один погляд, і на камінь обернеться він. Узяв Персей щит Афіни-Паллади — як у дзеркалі, відбилися в ньому горгони. Яка ж із них Медуза? Мов дві краплі води, схожі одна на одну горгони. З трьох лише Медуза смертна, тільки її можна вбити. Задумався Персей. Тут допоміг Персеєві швидкий Гермес. Він показав Персеєві Медузу і тихо шепнув йому на вухо:
— Швидше, Персею! Сміливіше спускайся вниз. Он, крайня від моря — Медуза. Відрубай їй голову. Не дивись на неї! Один погляд — і ти загинеш. Поспішай, поки не прокинулися горгони!
Як падає з неба орел на намічену жертву, так кинувся Персей до сплячої Медузи. Він дивиться в ясний щит, щоб певніше завдати удару. Змії на голові Медузи зачули ворога. З грізним шипінням піднялися вони. Поворушилась у сні Медуза. Вона вже трохи розплющила очі. В цю мить, як блискавка, блиснув гострий меч. Одним ударом відтяв Персей голову Медузи. І темна кров потоком ринула на скелю, а з потоками крові з тіла Медузи піднявся до неба крилатий кінь Пегас і велетень Хрісаор. Швидко схопив Персей голову Медузи і сховав її в чарівну торбину. Звиваючись у корчах смерті, тіло Медузи впало зі скелі в море. Від шуму його падіння прокинулися сестри Медузи Стейно і Евріала. Махнувши могутніми крилами, вони звилися над островом і очима, що горіли люттю, дивилися навколо. Горгони з шумом носяться в повітрі, але безслідно зник убивця сестри їх Медузи. Жодної живої душі не видно ні на острові, ні далеко в морі. А Персей швидко нісся, невидимий у шоломі Аїда, над шумливим морем. Ось уже несеться він над пісками Лівії. Крізь торбину просочилася кров з голови Медузи і падала важкими краплями на пісок. З цих крапель крові породили піски отруйних змій. Все кругом кишіло ними, все живе кидалося тікати від них; змії перетворили Лівію в пустелю. (Міф про Персея, Міф про горгону Медузу, Міф про Андромеду)

Персей і Атлас

Все далі несеться Персей від острова горгон. Неначе хмара, яку гонить бурхливий вітер, мчить він по небу. Нарешті він досяг тієї країни, де царював син титана Япета, брат Прометея, велетень Атлас. Тисячі отар тонкорунних овець, черід корів і биків круторогих паслися на ланах Атласа. Розкішні сади росли в його володіннях, а серед садів стояло дерево з золотими гілками й листям, і яблука, що росли на цьому дереві, були теж золоті. Атлас охороняв, як зіницю ока, це дерево, воно було його найбільшим скарбом. Богиня Феміда провістила йому, що настане день, коли прийде до нього син Зевса і викраде в нього золоті яблука. Боявся цього Атлас. Він загородив сад, в якому росло золоте дерево, високим муром, а біля входу поставив на варті дракона, що вивергав з пащі полум’я. Атлас не допускав чужоземців у свої володіння — він боявся, що серед них з’явиться син Зевса. Ось до нього і прилетів у своїх крилатих сандалях Персей і звернувся до Атласа з такими привітними словами:
— О Атласе, прийми мене, як гостя, у своєму домі. Я — син Зевса, Персей, який убив горгону Медузу. Дай мені відпочити в тебе від мого великого подвигу.
Коли Атлас почув, що Персей — син Зевса, відразу згадав він провіщення богині Феміди і тому грубо відповів Персеєві:
— Забирайся звідси геть! Тобі не допоможе твоя брехня про великий подвиг і про те, що ти — син громовержця.
Атлас уже хоче вигнати за двері героя. Персей, бачачи, що не може він боротися з могутнім велетнем, сам поспішає вийти з будинку. Гнів бушує в серці Персея; його розгнівав Атлас тим, що відмовив йому в гостинності та ще назвав брехуном.
У гніві Персей каже велетневі:
— Добре, Атласе, ти проганяєш мене! Ну, так прийми ж, принаймні, від мене подарунок!
З цими словами швидко вийняв Персей голову Медузи, і, відвернувшись, показав її Атласові. Зараз же обернувся на гору велетень. Його борода й волосся обернулися на густолисті ліси, руки й плечі — на високі скелі, голова — на вершину гори, що досягла до самого неба. З того часу підтримує гора Атлас увесь небозвід з усіма його сузір’ями.
А Персей, тільки зійшла на небо вранішня зоря, понісся далі.

Зразок оформлення відповіді

Бланк для відповідей В бланк заносимо речення, в якому вжито вибране слово.  Робимо необхідні підрахунки. Далі копіюємо бланк , вставляємо його у вікно «коментар» і відправляємо.

	Конкурс	Скласти
	Команда	«Таврія»
	Капітан	Шиян
	Н пункт	Костянтинівка
1	Садів	2+3+3+2+3=13
2	Ладні	2+3+3+2+2=12
3	Даная	3+3+2+3+1=12
4	Пісня	2+2+2+2+1=09
	Сума	46
1	Розкішні сади росли в його володіннях, а серед садів стояло дерево з золотими гілками й листям, і яблука, що росли на цьому дереві, були теж золоті.
2	Вони ладні були зробити все для героя, тільки б він повернув їм їхній скарб.
3	У царя Аргоса Акрісія, внука Лінкея, була дочка Даная, яка славилася своєю неземною красою.
4	- словесно-музичний твір, призначений для співу.

	Конкурс	Скласти
	Команда	«Таврія»
	Капітан	Шиян
	Н пункт	Костянтинівка
1
2
3
4
	Сума
1
2
3
4