Тренувальний № 2 - "Скласти кросворда"

Скласти кросворда - конкурс № 2

Тренувальний конкурс «Скласти кросворда» у грі КРОКС-родина  Селидове.   Публікація  14.00  22.07.2018 .

Останній строк надсилання відповідей 29.07.2018 до 20.00 .  

Місця будуть розподілятися за кращою сумою балів за усі слова кросворду. За рівності балів команди поділяють місця.  Якщо команда неправильно підрахувала бали, вони будуть перераховані і це не вплине на остаточний результат. Якщо у команди буде помилка з вибором слова ( такого слова немає у тексті, або воно там написано інакше) – її місце буде останнє.

За відсутності відповідей після 20.00.    02.08.2018 команди отримають 0 балів.

Для складання кросворду треба вибрати слова, вага за букви яких буде якомога більшою. Учасникам дозволено використати одне слово не з тексту( на власний розсуд з 4 чи 7 букв) , а з словників ( для збереження інтриги). Це слово повинно бути іменником, однина, називний відмінок. Всі інші слова беруться з тексту так, як вони там наведені, частина мови ролі не грає. Одне слово можна використати лише один раз. Різними вважаються слова, що відрізняються хоча б однією буквою.

Тут бланк для відповідей дещо складніший. До нього треба внести вибрані слова та підрахунки набраних балів. 

Оцінка букв ( у основному завданні буде інша) .

6	Х	Е	Ь	О	Т	С
5	Ю	Я	Л	Щ	Р	Й
4	А	Ж	І	З	Ц	Д
3	М	П	Г	Ґ	У
2	В	К	Б	Є	Ш
1	Ч	И	Н	Ф	Ї

Бланк копіюємо, вставляємо у віконце для коментарів , надсилаємо.

Бланк для відповідей

	Група
	Конкурс	Скласти кросворда
	Команда	«Таврія»
	Капітан	Шиян
	Н пункт	Костянтинівка
1	Цікавою	4+4+2+4+2+6+5=27
2	Хоча	6+6+1+4=17
3	Чималий	1+1+3+4+5+1+5=20
4	Відомих	2+4+4+6+3+1+6=26
5	Сама	6+4+3+4=17
6	Богатир	2+6+3+4+6+1+5=27
	Сума	134
1	Ще однією доволі цікавою пам’яткою є знайдений кілька років назад загадковий колодязь.
2	І хоча Чуфу-Кале серед усіх кримських печерних міст найкраще збереглося, на сьогоднішній день більша його частина знаходиться в руїнах.
3	А ще у 2002 році під час розчищання колодязя було знайдено чималий скарб середньовічних монет !
4	Багато чого й бачило місто за всю історію свого існування: і майже повне винищення тутешніх мешканців, після завоювання татарами у  XIV столітті; і розквіт, коли стало другою столицею Кримського ханства; і частковий занепад, після розгрому Золотої Орди; і заснування тут тюрми, в якій побувало чимало відомих полонених; і майже повне руйнування, а згодом і спустошення.
5	Сама природа підготувала цей будівельний майданчик, а люди тільки збудували на ньому місто.
6	Богатир - оспіваний у народній творчості герой, хоробрий воїн — людина-велетень з надзвичайною силою і відвагою.

	Група
	Конкурс	Скласти кросворда
	Команда	«Таврія»
	Капітан	Шиян
	Н пункт	Костянтинівка
1
2
3
4
5
6
	Сума
1
2
3
4
5
6

		1		2		3
	4
	5
	6

СКЕЛІ ДОВБУША   Скелясті виступи пісковиків, які утворилися приблизно 70 млн. років тому на дні моря, небезпідставно названі скелями Довбуша. Скельних масивів, названих на честь легендарної постаті усієї Гуцульщини Олекси Довбуша, в Карпатах чимало – в Яремчі ,  Верхньому Синьо видному, Бубнищі і не тільки. За народними переказами, саме в Бубнищі

( Івно-Франківщина) деякий час разом зі своїми земляками-опришками жив Довбуш. А після смерті Олекси його тіло розчленували на безліч шматків і розвезли по всіх Карпатах для того, що залякувати непокірних селян. Ось чому , що не скеля, то Довбушева.         І все-таки основним Довбушевим скельним масивом є комплекс в Бубнищі . багато вчених вважають, що скелі Довбуша – це залишки давнього монастиря, які завдяки своєму комплексному розташуванню пізніше мали важливе оборонно-фортечне значення. Внутрішня площа комплексу з півночі і сходу оточена півколом основної групи скель, а з західної сторони обмежена ровом і, очевидно, оборонним валом. У скелях видовбані три печери, є рештки мурованого склепіння, збереглися сліди колодязя, валу та рову. В одній з печер є кам’яні лави, так звані «призьби». Над печерою є видовбана в склі відкрита полиця , над нею прорубані в камері косі рівчаки, в яких мабуть був закріплений дах дерев’яної прибудови. Сусідня біля неї, дещо більша відкрита печера, називається «конюшнею. А третя, невеличка печера, можливо слугувала жителям цієї старовинної оселі для зберігання знарядь праці та харчів. У щілині між скелями є східці, якими можна вийти на вершину. А звідти відкривається неймовірний краєвид з поодинокими скелями, які на декілька метрів стирчать понад лісом. Серед них варто відзначити на заході найвищий Тюльпан ( до 40 м висоти), на південь від нього Ляльку, а також на півночі, при дорозі, самітній Вітряк. Усі ці назви, очевидно сучасні, присвоєні скелям скелелазами-альпіністами, які часто тут тренуються. На сьогоднішній день скелі Довбуша досить відвідувана туристами місцевість      ВРАЖАЮЧА ТУСТАНЬ      Тустань – місто-фортеця на трьох скельних групах, знаходиться неподалік від села Урич, що на Львівщині. Щоправда, фортифікаційні конструкції Тустані проіснували приблизно сім століть (ІХ-ХVІ ст..), а на сьогоднішній день залишились тільки на скелі, на яких й було розміщене місто-фортеця.  Історія княж-града Тустань творилася багатьма поколіннями русичів-українців. Центральна частина укріплень площею три гектари була розташована на основній скельній групі Камінь. Лише тут збереглися 4000 пазів та врубів, висічених у скелі для кріплення балок та поверхів. На території фортеці проживав лише чоловічий склад гарнізону без сімей, на відміну від інших прикордонних фортець, де гарнізони жили сім’ями і займалися господарчою діяльністю. Тустань була важливим стратегічним пунктом і входила в єдину систему оборони південно-західних рубежів Київської Русі, а згодом і Галицько-Волинського князівства. Тут проходив один із рукавів шовкового шляху, був один з основних пунктів торгівлі галицькою сіллю. За легендою, Тустань «з того називається, що як до руських князів приїжджали купці, так вартові зала їм «Ту стань», тож мусили платити цло ( мито) і брати пашпорти». Цло  тут  і зараз беруть , щоправда, у вигляді продажу квитків на огляд.  Тустань -  пам’ятка природи та археології національного значення, яка не має аналогів у Європі.    ТАМ ДЕ РОЗХОДЯТЬСЯ ГОРИ      Розгірче, що на Стрийщині Львівської області, ще майже десятиліття тому, було одним з неперспективних сіл. І шлях до нього непростий. Та все ж веде до Розгірчого віками втоптана стежина – доріжка до печерного монастиря. Проте сучасне Розгірче – унікальне поєднання сивої давнини та сьогодення.  Кажуть, що назва села Розгірче походить від того, що тут чи то закінчуються, чи то починаються, чи то розходяться гори. А самі скелі знаходяться на певній відстані від самого села. В основному масиві на двох рівнях видовбані три печери. На першому рівні є два приміщення, в одному з яких, як вважають дослідники, жили монахи, а в іншому з них була комора. Була ще й третя келія-кімната. Вона знаходилася праворуч, вище від описаних печер, і була знищена при перебудові монастиря. Тепер тут велике приміщення з окремим входом і круглим віконцем над ним. А на другому рівні, до якого ведуть вибиті в склі сходи, знаходиться одне приміщення, в якому , напевне розміщувалася церква. Якщо уважно придивитись, то можна помітити, що до храму вело двоє дверей, при наймі про це свідчать зарубки під одвірки. На вікнах, які були дерев’яними,  стояли круглі вітражі. Печерний монастирський комплекс поблизу села Розгірче зазнав кілька етапів розбудов, а найбільшого розквіту досяг у ХІV –Х ІV століттях.  Як і чому занепав монастир, зараз важко сказати. Однак багатолюдне місце, де розходяться гори, облюбували собі згодом черниці. Вони заснували тут монастир Святого Онуфрія та звели дерев’яну церкву.  За даними істориків, монахині прибули в Розгірчому монастирі приблизно сімдесят років ( з 1760 по 1830 рік). Нині ж на місці ліквідованого австрійським урядом монастиря залишилася лише капличка. Багатьма легендами оповите село Розгірче і його історичні пам’ятки, та це не затьмарює мандрівки по його околицях, а , навпаки, забарвлює їх переливом етнічного епосу, історичного спадку та культурного надбання.

Українські кросворди 2010  грудень     МІСТО НА СКЕЛІ

ПОДВІЙНА ФОРТЕЦЯ  За три кілометри від Бахчисарая, на висоті понад 550 метрів над рівнем моря, на плато з неприступними кручами розкинулось середньовічне печерне містечко Чуфут-Кале. Сама природа підготувала цей будівельний майданчик, а люди тільки збудували на ньому місто. З трьох сторін (північної, західної та східної) Чуфут-Кале зовсім недоступне – вертикальні урвища досягають висоти до 50 метрів. А з єдиного доступного боку люди у всі часи створювали різноманітні укріплення. До речі, назва Печерне місто умовна.  Давні мешканці Чуфут-Кале жили у звичайних будинках, а підвальні приміщення ( печери) використовували для господарських потреб. З плином часу наземні споруди зруйнувалися, залишились тільки печери, звідси і з’явилося припущення , що люди мешкали в них. Археологічні дослідження спростували це припущення, але назва вже наче «прилипла» і не тільки до Чуфут-Кале, а й до всіх інших подібних давніх поселень, на місці яких залишилися печери.

   Деякі дослідники вважають, що Чуфу-Кале – це Візантійська фортеця, заснована в VI столітті для  зміцнення візантійського впливу в Криму, інші відносять час створення міста до Х-ХІ століть, коли місцеві жителі все частіше  потерпали від набігів степовиків. А найдавніша згадка про місто пов’язана з набігом Золотої Орди у 1299 році. Серед інших міст, які тоді було розграбовано, згадується і Кирк-Ор ( Сорок укріплень), так раніше називався Чуфу-Кале. До речі, Чуфу-Кале у різні часи мав різні назви : Фулли, Кирк-Ор, Кирк-Єр, Топрак-кола, Бут май, Гевхер-Кермен ( у перекладі з кримськотатарської мови «фортеця коштовностей», Джут-Кале ( з караїмської – «подвійна (парна) фортеця»)  і Чуфут-Кале, що в перекладі з тої ж кримськотатар-ської означає «іудейська фортеця».       Багато чого й бачило місто за всю історію свого існування: і майже повне винищення тутешніх мешканців, після завоювання татарами у  XIV столітті; і розквіт, коли стало другою столицею Кримського ханства; і частковий занепад, після розгрому Золотої Орди; і заснування тут тюрми, в якій побувало чимало відомих полонених; і майже повне руйнування, а згодом і спустошення. І хоча Чуфу-Кале серед усіх кримських печерних міст найкраще збереглося, на сьогоднішній день більша його частина знаходиться в руїнах. Тільки декілька добре збережених споруд і система природних печер продовжують привертати увагу численних туристів до Чуфу-Кале.   ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІЇ ЧУФУТ-КАЛЕ.  Чуфу-Кале – невеличке за площею містечко – всього лише 18 га. Решта плато використовувалось для вирощування овочів і випасання худоби. Старовинна кам’яна дорога, на якій добре видно колії від коліс стародавніх візків, звиваючись, піднімається схилом на плато. А там численні печери і давні споруди, як от обійстя, в якому до смерті жив останній мешканець Чуфу-Кале А.С. Фіркович ( історик, знавець стародавніх рукописів і надмогильних написів Середньовіччя, ревний охоронець старожитностей міста). Це типова споруда XVІІ століття – двоповерховий будинок з балкончиками і вікнами, які виходять у двір. Стіни першого поверху викладені з тесаного каменю, а другий, жилий поверх, дерев’яний.  Зараз в обійсті знаходиться експозиція, яка розповідає про культуру караїмів, останніх мешканців Чуфу-Кале.        У західній, найдревнішій, частині міста збереглися також численні вирубані у печерах господарські приміщення, руїни мечеті і мавзолей доньки хана Золотої Орди Тохтамиша Джаніке-ханим, споруджений у 1437 році.  А ще добре збереглися дві кенасси ( караїмські будиночки для молитви) XIV століття.       Та чи не найдревнішою архітектурною пам’яткою Чуфу-Кале є оборонна стіна. Вона простягається через центр  забудованої частини плато, відділяючи старе місто від нового. Ширина стіни подекуди сягає п’яти метрів , а перед нею глибокий рівчак – захист від тарана. Цікаво, що стіна складається  з трьох шарів: лицьова і тильна її сторони викладені з добре обтесаних блоків, а всередині колоте каміння, скріплене вапняковим розчином. Збереглася й арка над воротами і пази для засувів.       Ще однією доволі цікавою пам’яткою є знайдений кілька років назад загадковий колодязь. Він видовбаний у вапняку і знаходиться біля південного схилу Чуфу-Кале. Чому загадковий ? Та тому, що на стінах колодязя різноманітні малюнки і незрозумілі знаки, які дослідники датують IV століттям, а його склепіння прикрашають чудернацькі сталактити. А ще у 2002 році під час розчищання колодязя було знайдено чималий скарб середньовічних монет ! Захоплююче, чи не так ?      Чуфу-Кале  - неймовірне гарне місто-фортеця, яке має ще одну  назву – Повітряне місто. Так колись назвав його один із сучасників Пушкіна. Мабуть, тому, що його стіни і будинки ніби «поналіплювані», як гнізда орлів, на недосяжній скелі, що здіймається над трьома глибокими долинами, виглядають легкими повітряними. Так, вигляд й справді захоплюючий!